У шкільному царстві-державі ...
-
Бути особистістю, до якої діти тягнутимуться.
-
Вчитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину, й у стосунках з нею чесний і відвертий.
-
У вчителя не має бути „любимчиків”, тоді дитина прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання, ділитиметься з ним найсокровеннішим.
-
Учитель має бути веселим, жартами підтримувати і заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви у порядку.
-
Вчитель повинен правильно використовувати свій час, щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву.
-
Вчителю слід завжди бути доброзичливим. Немає в дитині нічого такого, що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю. Вчитель повинен бажати дитині лише добра, виховувати в неї добро своїми власними вчинками, і вона відповість тим самим.
-
Учителю варто читати більше наукової літератури. З такою людиною дітям завжди цікаво.
-
Завдання вчителя, як особистості: „знайди себе в собі”, підкори себе собі, оволодіти собою і допомогти дітям зробити те саме.
-
Учитель повинен володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, вміти вислухати її, підтримати в ній вогник самоповаги.
-
Класний керівник має створити доброзичливий учнівський колектив, в якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з нею людина, з інтересами якої треба рахуватися.
-
Педагог має бути річкою, в якій зливається гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень, не залежати від настрою.
-
Вчителю слід дорожити довір’ям дитини, любити її, захищати, поважати її почуття. Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі, щирі стосунки. Педагог повинен берегти найвище благо: людську гордість, недоторканість особистості, гідність дитини.
Золоті правила класного керівника
Вчителю необхідно виховувати у дітей самодисципліну, боротися з лінощами. Разом з батьками слід добиватися того, щоб дитина сама себе обслуговувала. Діти повинні розуміти, що навчання у школі – це їхня найважливіша робота.
Правила роботи класного керівника з щоденниками учнів
1. Щоденник повинен перевірятися класним керівником 1 раз на тиждень.
2. Учні повинні чітко знати вимоги, які висуває класний керівник до ведення щоденника.
3. Щоденник учня повинен відображати результати його учбових досягнень без акценту на особисті якості учня.
4. Щоденник учня повинен відображати активність участі учня в житті класу і результативність його участі в шкільному житті.
5. Можна запропонувати класним керівникам ще одну новину, яка допоможе використовувати щоденник в позитивному сенсі. В кінці тижня учні можуть підраховувати і фіксувати кількість позитивних оцінок за минулий тиждень. Це приємно і учням, і не менш приємно батькам заглянути в щоденник учня і побачити досягнення своєї дитини за тиждень.
6. Щоденники можна і потрібно використовувати для того, щоб підтримати учня в скрутну для нього хвилину життя, щоб своїм записом щиро відзначити ті успіхи і досягнення, які їм досягнуті.
Записи в щоденниках учнів, які робить класний керівник, не повинні бути однотипними і стандартними. Маленькі школярі дуже ревно відносяться до того, що написав вчитель в щоденнику, які слова знайшов для того, щоб відзначити його досягнення, чи повторив ці слова в іншому щоденнику.
Кажучи про шкільний щоденник, можна запропонувати декілька цікавих заходів, пов'язаних зі шкільним щоденником. У багатьох сім'ях шкільні щоденники є родинною реліквією. В архівах сімей знаходяться щоденники декількох поколінь. Цікавим може бути класна година «Щоденникові історії», на якій можуть бути запрошені батьки учнів, дідусі і бабусі, які розкажуть про значущість щоденника в шкільному житті в той час, коли вони були дітьми, поділяться цікавими історіями, пов'язаними зі шкільним щоденником.
Цікавим заходом в класі в рамках класної гуморини може стати «Ода щоденнику». Діти придумують афоризми до слова «щоденник», розповідають фантастичні історії про життя щоденника у різних власників, вигадують вірші-присвячення щоденнику, захищають проект «Щоденник ХХІ століття».
